“Піднесення і віра у краще завтра для нової України”: спогади працівників GRAIN ALLIANCE про перші дні Незалежності

27-му річницю проголошення Незалежності України святкує наша держава цього року. Саме 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт незалежності України, від чого почався відлік Нової України.

Старше покоління працівників Баришівської зернової компанії також пам’ятають той день — хтось зустрічав його у полі, хтось — на державній службі. Та спільним для всіх була надія на самостійне і достойне життя.

Євгеній Радовенюк, президент компанії Grain Allaince

• Рік проголошення Незалежності став роком невизначеності, крихких надій і сподівань. Я саме вступив на перший курс до Харківського політехнічного інститут, мріяв про гідну освіту, добру роботу. Незалежність тоді відкрила закордон, світові наукові досягнення для молодого фахівця. Чого там гріха таїти – подумував і я виїхати за кордон. Та з часом мені все більше почало подобатись українське село. І плани змінились. Я навіть відмовився від грінкарти у США в 1997 році. І присвятив себе розвитку українського села. До всього, мій перший проект був пов’язаний зі створенням великого агропідприємства саме в Україні. Думаю, тоді і вибрав свій шлях. Мені здається, що в основі Незалежності лежить саме економічна незалежність. Хоча уповні її досягнути у інтегрованому світі неможливо. Скажімо так – ми незалежні, коли стабільно залежні від порядних, надійних і високоморальних партнерів.

Віктор Безсмертний, генеральний директор ТОВ “Баришівська зернова компанія”

• На час, коли проголосили Незалежність України у 1991 році я працював у іншій галузі народного господарства. Але однаковою для всіх, мені здається, тоді була усеохоплюча надія на зміни. Нам говори, що Україна годує чи не всю Європу, має значні енергоресурси. Ми бачили в історії багато сильних особистостей, які хотіли незалежності для України. І були переконані у тому, що з проголошенням Акту Незалежності почнеться нове життя. На жаль більшість з тих надій відійшло на задній план. Сьогодні маємо війну з народом, який учора ще називав себе нашим братом; маємо економічну нестабільність, відтік молодих фахівців за кордон; і при цьому всьому цьому — зростаюча бідність. Та я переконаний — лише такий реалістичний погляд на речі дасть змогу для реальних змін. 27 років для розбудови країни — не такий великий час. Але для цього процесу потрібно почати працювати не лише рядовим українцям, а тим, хто стоїть біля керма державотворення. І тоді повернеться надія, довіра людей і віра у майбутнє.

Юрій Опеха, директор з виробництва

• У 1991 році я працював директором Баришівського тепличного господарства, тому звістку про Незалежність України почув на роботі. Як і у всіх тоді, думаю, виникла надія на краще майбутнє для України. Але з часом багато надій розвіялося. Побачили за цей час багато, і не завжди позитивного. Єдині, хто не розчарував у більшості своїй — робочі люди, прості українці. І досі їхніми стараннями Україна хоч і з великими труднощами, але живе і розбудовується.

Віктор Кулинич, директор регіону Київщина

• Я завжди займав проукраїнську позицію. Та й закінчив факультет української філології Київського державного педагогічного інституту ім. О.М. Горького. Мою позицію підтримує і дружина Галина Іванівна, її рід походить із Західної України. У 1991 році я працював заступником голови з гуманітарних питань Яготинської державної районної адміністрації, а тому активно брав участь в організації Всеукраїнського референдуму за проголошення незалежності, який пройшов 1 грудня. Пам’ятаю: настрої моїх земляків ( і в цьому я їх підтримував) були піднесені, усі – на злеті. Люди прийняли звістку з радістю, з вірою на краще. Прикро, але наразі ми втратили цей запал. Не варто нам, українцям, сподіватись, що хтось прибере нашу хату, чи ми отримаємо велику подачку від когось. Я вірю, що українці наберуться ще розуму, самостійності і своєю працею збудують сильну державу.

Василь Стасовський, керівник регіону Північна Полтавщина

• Звістку про незалежність отримав у полі, адже тоді працював директором колективного господарства ім. Карла Маркса. Відреагував – позитивно. В той час я разом з Олександром Морозом розбудовував партію лівоцентриського спрямування, що відстоювала Незалежність України, ринкову економіку з сільським обличчям. Але вже тоді бачив, як під гаслами патріотизму переслідувались меркантильні думки. На жаль, мої побоювання справдились, за ці роки економіку країни було зруйновано, багато чого розкрадено. Але я вірю, що через кілька десятків років, коли відійде від політики «старе» покоління керманичів, а їм на зміну стануть українці, які повернулися з Європи і бачили європейські цінності, лише тоді, можливо, вдасться відбудувати успішну сильну Україну.

Вітаємо усіх з Днем Незалежності!