Агроном Олександр Лисенко: «Земля любить увагу і повагу!»

Люди, які знають закони землі. Не випадково саме так називають агрономів, адже саме слово «агроном» походить від грецьких слів «агрос» та «номос», що в перекладі означає «поле» і «закон».

З давніх-давен робота цих людей – у повазі не лише серед селян. Від праці агронома залежать урожаї, а значить – благополуччя населення планети.

Про вибір шляху у житті, розвиток агронауки і вільний час агронома нам розповів фахівець, який на рідній землі працює більше 40 років – агрономом структурного підрозділу Баришівської зернової компанії Олександром Андрійовичем Лисенком.

– Розкажіть, як ви обрали свою професію?

– Я народився в селі Савинці Оржицького району Полтавської області. Батько був завідувачем і на свинофермі, і на птахофабриці,  і на молочно-товарній фермі, мати ж працювала дояркою. У школі часто направляли у поле допомагати збирати урожай, тож разом з товаришами косили горох, відвантажували зерно. Отак тоді прививали любов до праці на рідній землі. Тож після закінчення школи у 1977 році я вступив до Березоворудського технікуму на агрономію. Проте навчання довелось переривати на два роки, бо призвали служити в армію. Тож диплом я здобув аж у 1981 році.

– Працювати пішли відразу після технікуму?

– Після технікуму повернувся у рідне село Савинці. У колгоспі «Комунар» розпочав трудовий шлях на посаді агронома із захисту рослин. І тут з’ясувалося, що теорія та практика — це зовсім різні речі. Багато того, із чим стикаєшся на роботі, у технікумі не вчать. Найголовніше в навчанні агронома — знати фізіологію рослин, ґрунти, агрохімію тощо. За рослиною потрібно дивитися, доглядати та слідкувати майже щодня, вона, як і люди, може захворіти. Для агронома жоден день, місяць та рік не повторюється. Весь час щось нове, щось цікаве… Тоді з роботою справився добре, зарекомендував себе як професіонал. Вже через рік став працювати головним агрономом у колгоспі. Паралельно з роботою продовжував навчатись. У 1982 році вступив до Української сільськогосподарської академії на заочне відділення. У колгоспі трудився до його розформування у 2008 році. Потім мене запросив працювати агрономом у с. Сазонівку Оржицького району директор регіону «Північна Полтавщина» Баришівської зернової компанії Василь Іванович Стасовський. Згодом призначили головним агрономом структурного підрозділу Баришівської зернової компанії.

– Наскільки змінилися вимоги до агрономів за останні роки?

– Технології дуже схожі, хіба що трохи удосконалилися. Знання з фізіології рослини та її потреб у різні періоди росту залишилися майже тими самими. А ось техніка суттєво змінилася. Сьогодні вся техніка іноземна, і, звичайно, якість обробітку ґрунту, посіву, обмолоту стали кращі. Дуже змінилися засоби захисту рослин, мінеральні добрива, з’явилось багато нових гібридів. Як результат – маємо більші урожаї, у порівняні з десятиріччям тому. У роботі агронома стали використовувати новітні технології – для огляду полів запускаємо дрони. Баришівська зернова компанія – підприємство, що постійно розвивається, тож доводиться багато працювати не лише на полі, а й над собою, підвищувати професійні знання, набиратися нового досвіду.

– Як вчитеся, де підвищуєте кваліфікацію?

– Обмін досвідом – важливий у нашій роботі, тому ділюсь зі своїми колегами напрацюваннями та спостереженнями. Баришівська зернова компанія організовує тренінги, на яких компанії-виробники посівного матеріалу, засобів захисту рослин, мінеральних добрив діляться нововведеннями.  Ще буваємо на семінарах і Днях поля. Також багато читаю спеціальної літератури. Постійно оновлюєш знання та пізнаєш щось нове, самовдосконалюєшся у своїй роботі.

–  Як ставиться родина до того, що роботі ви більше часу приділяєте ніж їм?

– Праця на землі потребує зусиль, адже земля любить увагу та повагу. Моя ж дружина Світлана за професією теж агроном, з нею ми разом навчались в технікумі. І хоч вона не працювала за фахом, а була бухгалтером, проте з розумінням ставиться до роботи агронома, адже знає, яке задоволення отримую, коли бачу плоди своєї праці на землі. Мій син Олександр здобув професію еколога, але пішов по батькових стопах і кілька років працював в агропідприємстві в нашому Оржицькому районі. Донька вже доросла, живе в Полтаві. Також я вже дідусь, маю внука Ярослава. Тож для мене найкращий відпочинок – у колі рідних. Взагалі, правильне дозвілля – важлива штука. Після нього і працюється краще та ефективніше.

І хоча наш співрозмовник свою роботу назвати легкою не може, вважає, що обрав правильний шлях. Адже щодня може бачити конкретний результат своєї праці.